Political shenanigans

http://polarabicpoetry.tumblr.com/

tumblr_ofy1yms6nx1spe1d2o1_500

Advertisements

Десь між сузір’їв

Десь між сузір’їв

هي لا تحبك أنت

Вона тебе не кохає, друже.
Їй до вподоби твій образ.
Ти – її поет,
І в цьому вся справа.
Їй до вподоби невпіннсть ріки,
Що рине як навіжена.
Тому стань рікою для неї!

Їй до вподоби дивитись,
Як єднає звучання вірша
Літери з блискавкою.

З її грудей стікають краплини,
Зачарованих літер.
Але якщо ти не аліф,
То не будеш подобатись їй.

Перетворення речі у світло,
З світла у гомін,
Та з гомону в почуття
їй до вподоби.
Будь почуттям, щоб сподобатись їй.

Їй до вподоби палка боротьба
Вечірньої пристрасті з серцем:

«Коханий, ти так мене мучив,
Рікою вливав безсоромність і дикість у мене,
Коли я пішла із кімнати своєї.
Кохання моє, якби не віддалася хтивості, я б тебе вбила…»

Будь янголом, не для того щоб хизуватись вродою висловів,
А щоб вона тебе вбила, помстившись за те,
Що ти намагався вловити жіночність пастками метафор.
Якби ж то вона тебе покохала, якщо
Піднесеш її вроду в небесну лазур,
Та, позбвушися себе,
Літатимеш вище за неї…

І раптом сумнівною стала ця справа…

Та застигла в блакиті
Десь між сузір’їв Риби і Діви.

М. Дарвіш
переклад ukranistani

Користь від нафти

Користь від нафти

Трохи про автора

Знай – тебе нагородив Бог:
Нафта розповсюдилась у різних сферах.
Нафта, як кажуть, приносить користь людині.

Знайте, безхатченки,
Банкрути, що живуть за межею бідності:
Шляхи спасіння душі
Застрягли між ваших ребер.

Твоя німа кров не розкаже,
Що мастить твою душу смертю.
Вона оголосить таємно, що ти довірив душу не тому кому треба.
Неймовірно довгого часу  не вистачить на лякливе  співчуття твоїм очам, що плачуть нафтою.

Голова племені мовив:
Власник нафти задовольняється за рахунок  нужденних.
Хвала тому, хто випале собі очі
В ім’я богообраного.

Твоєї власності не вистачає
Щоб вистояти під ударами долі.
Ти не володієш кров’ю з-під крану, яку продаєш
За накрученою номінальною вартістю,
Щоб заробити на відсотках
З десятої частини пропащої душі,
Або за подачку з-за кордону.

Ти зараз тремтиш.
Хочеш – бери свою кров,
Щоб нагодувати Захід.
Окропи нафтою тих, що повстав
Проти твого панування,
Щоб ти попросив вибачення у ріки привселюдно
За кров, що пролив ти у неї.

Нафта створює твоє життя!
Ти відкриваєш незнане в бюстгальтерах,
Щоб смоктати соски і все що навколо них,
Насолодитись міжстегновою вологою
Та всіма благословенними задоволеннями.

А що потім?
Ти вже всіх порубав ренегатів?
Кажуть, ти ризикнув пролити кров,
Та не позбавився суму.
Ти оминув пастки, щоб відкрити жіночу вуаль у тріумфі
Та випити келих до дна.

Безплатно дістались
Мертвонароджені слова,
Стара табакерка
І скриня з катом та воланням,
Що їм ти плюєш на берег моря жаху, якому ти не хазяїн.
Тим часом грім зобов’язався запліднити тобою хмару,
Щоб народився дощ, що не зможе змити твій страх в ріку забуття,
В обійми зневіри.

Бульбашки чорної нафти
Гуляють твоїми клітинами,
Щоб тебе не вирвало,
Очищує їх від нудоти.

Нема зла у нафті і збитків від неї,
Окрім брудного повітря, що їм дихають бідняки.

У день, коли почорніють обличчя відкривачів чергової свердловини,
Твоє серце набрякне від нафти,
Яку перероблять заради суспільного блага.
Так обіцяла нафта і виконала свою обіцянку.

Кінець.

Переклад: ukranistani

Читайте в оригіналі арабською

You’re not the one

You’re not the one

قطعة من شعر محمود درويش

If only we’ve never parted.
-Do you know me?
Cried little boy lost to me:
-We haven’t parted but we’ll never meet again either…
He said, embracing two little waves
And took off in the air.

Take my sleepiness and hide me
In a story of a tender evening,
Hide me under one of the palm trees
And teach me poetry, that I’ll learn
To wander throughout the Homer’s land,
So I add to the legend the landscape of Acre:
The oldest of beautiful cities,
The most beautiful of the old,
A stone box with life and death in it
Moving like bees imprisoned in hive,
They abandon flowers and then ask the sea:
Where is the exit from hardship?

The siege has tightened.
So teach me poetry that a girl might sing to her distant lover:
“Take me, even by force,
Shelter me in your hands for the night”.
And so they’ve gone in the shadow,
Like a pair of gazelles…

Teach me poetry that waits behind the
Door of the church of pigeons
With a woolen shirt and a story,
With despair for my hope:
“The warrior didn’t come,
Or won’t come,
And you’re not the one,
Who I was waiting for
All that time”.

 

لا شيء يعجبني

لا شيء يعجبني

شعر محمود درويش

Ніщо мене не дивує


Промовив мандрівник в автобусі:
«Ніщо мене не дивує. Ні радіо,
Ні ранкова газета, ні фортеця на скелі.
Хочеться плакати».
Водій відповів: «Почекай до своєї зупинки
І плач там один скільки схочеш».
Промовила пані: «Я теж.
І мене ніщо не дивує.
Показала я синові власну могилу,
Де він і заснув замість мене».
Студент підхопив: «І я.
І мене ніщо не захоплює.
Я вчив археологію, але не
Можу знайти свою сутність
В камінні. Чи я справді я?»
Продовжив військовий: «Так, і мене
Ніщо не дивує. Я завжди тримаю
В облозі привида, в якого я сам
У облозі».
Сказав водій роздратовано:
«Наступна зупинка – кінцева.
Готуйтесь зійти».
І всі закричали: «Ми хочемо те, що далі зупинки.
Поїіхали далі!»
А я відповів: «Зупини на останній. Я як вони,
Мене теж ніщо не здивує, та втомився вже
Від мандрівки».

Translated by ukranistani