Розкрито таємницю синіх ліхтарів!

Розкрито таємницю синіх ліхтарів!

Терміново з’явитися до навчальної частини! Нарешті оприлюднено докази існування в Єгипті таємної організації Синіх Ліхтарів та причетності до неї письменника Махмуда Теймура! На цьому фото можете побачити зібрання за участю Теймура та інших членів підпільної групи:

А, і ще послухайте аудіо, де розшифровуємо нормативний документ Синіх Ліхтарів, однойменну повість Теймура:

Лайк, репост і все таке! Можете навіть послухати!

Дякую за увагу,
А.Анісімов

Advertisements

Podcast. Hakeem’s True Detective

Привіт!

Думав-думав, і записав декілька слів про “Записки провінційного слідчого” Тауфіка аль-Хакіма. Потеревенив про те, чим став Єгипет минулого століття, і як маестро єгипетського театру це описував в одному зі своїх небагатьох класично-прозових творів. А, іще там про Сартра сказано трохи.

Приємного прослуховування!

Музика:
https://soundcloud.com/pilrag/far-from-any-road-cover
Lear Lynn – My least favorite life (чийсь кавер)

Т.Шарран. Бейти найманця з пустелі

Т.Шарран. Бейти найманця з пустелі

Я не звертаюсь по дружбу, коли приїжджаю непроханим гостем,
Але горе мені, як відмовлю комусь в співчутті.

***

Є в мене надія, як можна її так назвати:
На те, що у битвах, що доля несе,
Не набридне перемагати.

Тааббата Шарран

пер. ukranistani

P.S. Сподобались бейти? Більше поезії Шаррана за посиланням!

Гієна і людина

Гієна і людина

За легендою, це вірші, що їх виголосив давньоарабський поет аш-Шанфара, перед тим як його було страчено:

Як умру, то не ховайте мене на могилі,
Таку гієну, як я, буде грішним ховати в могилу людини.

Залишіть мені голову, адже як жив я, до жив головою,
Та полиште її поряд з тілом, на цім перехресті.

Я би навіть тобі не порадив життя, що мене звеселяє:
В співрозовники мати лиш ніч, в побратими – лиш власні гріхи.

переклад ukranistani

Бліьше про аш-Шанфару: клік

Podcast on Arabic literature!

Podcast on Arabic literature!

Любі друзі,

Сьогодні запускаю подкаст про арабську літературу, в якому я розповідаю казочки про давньоарабськаих поетів, новоарабських прозаїків і якимось дивом арабських драматургів. Перший випуск – про одного з найперших відомих історії поетів з Аравійського півострова – аль-Мугальгіля. Приємного прослуховування.

Якщо послухали і є що написати, пишіть на цю адресу: hamasolit@yahoo.com

Відео, про яке кажу:

 

Актори (початок)

Актори (початок)

“قطعة من “الممثلين

نزار قباني

1

З тих пір як в наше місто завезли ідеї,
Клішовані, немов підкови,
І заокруглені, немов підкови,
То може кожен боягуз підняти навмання рушницю
Та спопелити іншого.

З тих пір як наше місто повели ясиром
Прямісінько до пастки, як щурів,
Передовиці всіх газет – це некрологи,
Розвішані по стінах установ.
І помирає все навкруг.
І помирає все навкруг.
Вода й рослина. Колір, звук.
Дерева емігрують із коріння,
Та координати в паніці біжать самі від себе.
Й людині настає кінець.

2

З тих пір як в місто завезли слова,
Гашиш забороняє нам закони.
І роздуми стають подобою борделю,
Що в ньому содомія й опіумний чад,
Й закон дорогу простилає злочину.

З тих пір як завітали в наше місто люди,
Вони зійшлись в ватаги жаб сліпих,
Вони не повстають і не жаліються.
І плакати не плачуть, не співають
Та не живуть, але й не помирають.
Ліси палають, їх плоди, а разом з ними – діти-квіти.
Принижені права громадянина
До рівня прав кухонних тарганів.

переклад ukranistani

Ліхтар у дверях Аллаха

Ліхтар у дверях Аллаха

Смерть і ліхтар

аль- Байяті

1

Твій крик – лісорубська сокира
В глибокому лісі із мови,
Що її не займали.
Він був королем легендарним,
що правив у царстві таємного розуму, У землях поганських,
Де музика й магія чорна,
І секс, революція й смерть.
Маска легенди з обличчям блідим
Стоїть за вікном його літнього замку.
Й ассирійські його колісниці виринають з-під спалених башт.
Твої крики – це голос пророка, що плаче в розвалинах стін
Де з ним поруч народ,
Побитий, ошуканий.

Ті крики – це червона блискавка,
Що запалила пристрастю серця домашніх господарок.
На дні забутого колодязя твої гукання
Були моїми, і видирався я на стіни
наземних міст,
Подорожуючи під снігом
В зв’язку тісному з смертю,
Де грає музика, любов вирує
І революція іде.
І Бог десь поруч.

2

Мова легенди
Живе в сокирі лісоруба
десь глибоко у лісі мови,
Що не займав її ніхто.
Чому ж пішов з життя король наш лісоруб?

3

Загинув осередок диких квітів
І світла пересохло джерело
У стін розвалинах латаття колісниці
Що воювала за Ассирію колись.

4

Коли ти кричиш – так само і я.
За що ми б’ємося на цих перегонах?
І моя доля перша – чи, може, твоя
В змаганнях, де приз – це утома.

5

Коли переді мною римлянин стояв,
То поруч з ним – його невиразна подоба.
Бувало так: схилявся я до самогубного меча,
Що схований лежав під снігом.
І після того як зайшла полярна зірка,
Позаду знаки зодіаку залишивши,
Чому утік із поля бою Сейф ад-Дауля?

6

І ось я, голий, як гола синя пустеля над нами.
Сумний, як циганський кінь.
Та вирує вогонь усередині.

7

Моя Батьківщина – вигнання.
Моє вигнання – це слова.

8

Моє буття – це фігура із мови,
Яку не займав ще ніхто.

9

Моя мова – ліхтар у дверях Аллаха.

10

Подорожую я під снігом,
Проводжу під землею я зв’язок
З самою смертю.

11

Гей ви, полярні дерева!
Гей, голос пророка, що плаче!
О, громе, що розриває застінки зернят у землі вогнем чудотворним!
Чому легендарний король-лісоруб
Залишив безглуздя лісне на поталу вогню?
Чому полишили поети траншеї?
Чому відступив Сейф ад-Дауля?..

А римляни стоять переді мною,
І їх подоби тінями стоять.
Шукаю я меча для самогубства,
Полярна зірка в небі мерехтить.
І я гукаю свою світлу мову,
Що у дверях в Аллаха все горить.
Моя життя кипить в мене в долоні
Ескізи слів стають немов живі,
Візьми нарешті свій вінок терновий,
Візьми закруглений мій меч,
Візьми верблюдицю похідну,
З мого волосся – краплі дощові.
І соняшник просій у борозні
Моїй, де ще живе дитинство,
Любов, книжки мої і смерть.
І голос мій залишиться палати
Понад дверима в рай,
Де досі Бог живе.

переклад ukranistani