Актори (початок)

Актори (початок)

“قطعة من “الممثلين

نزار قباني

1

З тих пір як в наше місто завезли ідеї,
Клішовані, немов підкови,
І заокруглені, немов підкови,
То може кожен боягуз підняти навмання рушницю
Та спопелити іншого.

З тих пір як наше місто повели ясиром
Прямісінько до пастки, як щурів,
Передовиці всіх газет – це некрологи,
Розвішані по стінах установ.
І помирає все навкруг.
І помирає все навкруг.
Вода й рослина. Колір, звук.
Дерева емігрують із коріння,
Та координати в паніці біжать самі від себе.
Й людині настає кінець.

2

З тих пір як в місто завезли слова,
Гашиш забороняє нам закони.
І роздуми стають подобою борделю,
Що в ньому содомія й опіумний чад,
Й закон дорогу простилає злочину.

З тих пір як завітали в наше місто люди,
Вони зійшлись в ватаги жаб сліпих,
Вони не повстають і не жаліються.
І плакати не плачуть, не співають
Та не живуть, але й не помирають.
Ліси палають, їх плоди, а разом з ними – діти-квіти.
Принижені права громадянина
До рівня прав кухонних тарганів.

переклад ukranistani

Advertisements

Коли не відпускає божевілля

Коли не відпускає божевілля

شعر أدونيس

Я пильную за нею,
З підвіконня нового будинку,
Поміж цегли його, що не спить,
Та і я іще спати не хочу.
Немов зачарований хлопчик
Чаклункою, й вірить
Що наша історія – в персні у жінки у морі,
Русалоньки, що прийде, коли згасне
Вогонь, палаючий у пічці,
Й розтане ніч від її суму,
Попіл якого тліє у горнилі.
Я бачу цю історію на стягах чорних,
Вона іде, немов солдат розгромленого полку.
Я не писав про дати, бо живу
В теплі біля вогню,  у ніжності,
В зполум’янілій революції,
У чарах її пор іскристих,
Що створювали світ новий,
Де Батьківщина – блискавка у мороці
Давно минулого вже часу… .

переклад: ukranistani

art: Imranovi (CNN Arts section)

A famous Comedian

A famous Comedian

Poetry by F. Qaoud

If I were picked from the crowd
by a famous comedian
I’d startle him
By doing a somersault right on the stage.
With anger streaming from my eyes
Without a trace of smile.

And let the clown horse around and bluster,
Because the year when I was born,
Made me believe that all the laughter
Is nothing but a boisterous uproar.

translated by ukranistani

 

Зніміло чуття до чудес

Зніміло чуття до чудес

شعر فؤاد قاعود

Якби зірки приземлились і стали ходити по вулицям,
Та будинки навколо почали літати,
А жаби – пітніти зимою,
І погода у серпні стала суцільним дощем
І якби віслюки розмовляли всі фусхою,
Та мурахи б зросли понад розмір слонів,
То я би не став дивуватись
Із того, що сталось.
Бо я з того року народження,
Де зніміло чуття до чудес.

Ф. Кауд

переклад: ukranistani

На смерть морської пташини

На смерть морської пташини

Переклад вірша Жака Превера  Абдуль Вагаба аль-Баяті

عن موت طائر البحر

Крізь таємну призму часів,
У містах революцій ошуканих
Че Гевара закоханий на сторінках сумнівних книжок
Спочиває похований під
Паперовими квітами й снігом.
Сказала ворожка й сьорбнула кави так жадібно,
Що чашка упала на дно у колодязь покинутий.
Побачив я чайок у морі із рому,
Що звернуть і будуть летіти
До тропіка Рака.
Вперед до річок і долин.
У жовтій колонці газети
Де містяться телефони,
М’ясники замовляють плоть
Поетів-вигнанців.
Сказала ворожка, що час цей
Впаде у сумнівні книжки
І пусту філософію,
В охоронні агентства
І мертвих птахів.
Гайда малювати смерть птаха,
Що жив у далекому морі.
Над ліжком, де в тиші ночей
Довго чується плач заборони кохання.
У містах революцій ошуканих,
На білому морі, що в руках у поліції
Країн найвпливовіших,
Де оголошено розшук
Імен підозрілих коханців.
Тебе я побачив у Римі
Крізь таємну призму часів
У обіймах у іншого,
І пройшла ти повз мене.
Я плакав. І Поліція

Побачила мене у клубі «Чорний кіт»,
Де за вікном я п’яний плакав в самотині.
Переді мною за вікном
Зграї зі спалахів, що тягнуться
До інших вікон…
Отямився – й мене вже офіцер лупцює.
Вони знаходять у кармані фото
Її в аквамариновому одязі,
І дивиться вона на горизонт
В заплаканому світлі сутінок.
Світила ніч наступна у Мадриді,
Де все купують м’ясники
Плоть вигнаних з країн своїх поетів.
Тебе я бачив у борделі цього світу
Чи то в обіймах неба самого,
Чи то в обіймах інших знову,
Вночі пройшла повз мене ти.
Я плакав. І поліція
Зловила мене в котрий раз
У містах революцій ошуканих,
І я, божевільний, на допиті їм
Розповів лиш про тебе.

переклад ukranistani

Black guillotine

Black guillotine

“قطعة من “الممثلون

نزار قباني

The actors by Nizar Qabbani (excerpt)

Ever since there is a rule of law in our city
The pirates anchor ships in our ports
While people hide themselves under their beds
Mortified by terror and depression.
Ever since the tears were shed in our city
Those heavy tears that eyelids cannot hold,
Around us everything falls down:
The sun, the stars, the mountains,
The valleys,  night and day,
the sea, the shore, the God, the man.

Ever since the helmets occupied the city
They act like Gods and
Issue orders to their slaves,
And make them satisfy all whims they have.
They squash, they grind, they kill and banish slaves
Who’re owned exclusively by them.

Ever since authority became a kind of prostitution
And our history is turned into a mopping rag,
Since then they change ideas oftentimes like shoes.

Ever since the wind blows solely by decree of Sultan
And grains of wheat in our fields
Don’t sprout if there is no decree.
And drops of water that we drink
Come only by decree of His,
Whole nation has become
A cattle fed in Sultan’s pen,
Our children choke to death in mothers’ wombs,
If they are not miscarried or aborted.
Since then black guillotine falls onto our squares
Disguised as sunlight.

Translated by ukranistani

Between the lines

Between the lines

شعر محمود درويش

Those who walk between the vague words,
Take your names and leave.
Take your hours from our time and leave.
Take what you want from the blueness of sea and the sand of memories,
Take what you want from our pictures,
So you know that you don’t know
How a stone from our land can hold the weight of the skies.

Those who walk between the vague words,
You have your sword – we have our blood.
You have your fire and steel – we have our flesh.
You have yet another tank – we have nothing but stones.
You have tear gas– we only have the rain.
Above you and us only air and sky,
So take your share of our blood and leave.
Go to a disco party.
Whereas we should guard the roses on the graves of our fallen.
Whereas we should live how we see fit.

Those who walk between the  vague words,
Take off like road dust and fly wherever you want
But not like insects among us.
For we have our land to plow
Where we grow wheat and water it with our sweat.
You won’t be satisfied with the range of our goods:
The stone and the shame.
Take the past to antiques market if you will
And return the skeleton of hoopoe
On a clay platter as well.
We have that which doesn’t please you – our future in the land that we work in.

Those who walk between the  vague words,
Dump your illusions into a cesspool
And leave.
Return the hand of time to the law of the golden calf
Or to the pulses of revolver’s symphony.
You won’t be satisfied with what we have,
So just leave.

We have something you don’t:
Bleeding homeland of  wounded people,
Homeland fit for oblivion or memory.

Those who walk between the  vague words,
It’s time for you to leave.
Stand wherever you want, just not beside us.
It’s time for you to leave.
Die wherever you want to, just don’t die beside us,
For we have our land to plow
We have our past echoing of pristine life.
We have the present, the present and the future.
Our life and our afterlife reside here.

So get out of our land,
Our sea, our wheat, our salt, our wounds,
Out of everything,
Get out of the words of memory,
O, those who walk between the vague words!

translated by ukranistani