Актори (початок)

Актори (початок)

“قطعة من “الممثلين

نزار قباني

1

З тих пір як в наше місто завезли ідеї,
Клішовані, немов підкови,
І заокруглені, немов підкови,
То може кожен боягуз підняти навмання рушницю
Та спопелити іншого.

З тих пір як наше місто повели ясиром
Прямісінько до пастки, як щурів,
Передовиці всіх газет – це некрологи,
Розвішані по стінах установ.
І помирає все навкруг.
І помирає все навкруг.
Вода й рослина. Колір, звук.
Дерева емігрують із коріння,
Та координати в паніці біжать самі від себе.
Й людині настає кінець.

2

З тих пір як в місто завезли слова,
Гашиш забороняє нам закони.
І роздуми стають подобою борделю,
Що в ньому содомія й опіумний чад,
Й закон дорогу простилає злочину.

З тих пір як завітали в наше місто люди,
Вони зійшлись в ватаги жаб сліпих,
Вони не повстають і не жаліються.
І плакати не плачуть, не співають
Та не живуть, але й не помирають.
Ліси палають, їх плоди, а разом з ними – діти-квіти.
Принижені права громадянина
До рівня прав кухонних тарганів.

переклад ukranistani

Advertisements

Black guillotine

Black guillotine

“قطعة من “الممثلون

نزار قباني

The actors by Nizar Qabbani (excerpt)

Ever since there is a rule of law in our city
The pirates anchor ships in our ports
While people hide themselves under their beds
Mortified by terror and depression.
Ever since the tears were shed in our city
Those heavy tears that eyelids cannot hold,
Around us everything falls down:
The sun, the stars, the mountains,
The valleys,  night and day,
the sea, the shore, the God, the man.

Ever since the helmets occupied the city
They act like Gods and
Issue orders to their slaves,
And make them satisfy all whims they have.
They squash, they grind, they kill and banish slaves
Who’re owned exclusively by them.

Ever since authority became a kind of prostitution
And our history is turned into a mopping rag,
Since then they change ideas oftentimes like shoes.

Ever since the wind blows solely by decree of Sultan
And grains of wheat in our fields
Don’t sprout if there is no decree.
And drops of water that we drink
Come only by decree of His,
Whole nation has become
A cattle fed in Sultan’s pen,
Our children choke to death in mothers’ wombs,
If they are not miscarried or aborted.
Since then black guillotine falls onto our squares
Disguised as sunlight.

Translated by ukranistani

Haroon ar-Rashid’s lantern

Haroon ar-Rashid’s lantern

قطعة من شعر نزار قباني

The painting of words

Haroon ar-Rashid is tragic and bitter,
You don’t know such bitterness, sweetheart.

It’s as though I’m a lantern, beloved
When I cry no one looks at my tears.

Sex became a painkiller I frequented
But my crisis of sorrow went on.

And my love has become all the same,
Just like leaves in a forest resemble.

I can’t love any ant or a cloud
I’m unable to love even pebble.

I tried worshipping thousands of idols
And I’ve chosen the one of my self

The luck from your lips is useless for problems
That I have in my notes and diwans.

All the ways that we know are obstructed…
That’s where paintings of words
Meet the end.

Translated by ukranistani

Місто розбрату

Місто розбрату

…, яке і буде залишатися таким, поки палестинські підлітки намагатимуться змінити ситуацію жбурлянням каміння в броньовані автомобілі.

До того ж навіть такий антисеміт як Нізар Каббані не став би суперечити тому, що відповідальність за кровопролиття лежить і на Палестинській владі, що видає себе за мученика для того, щоб дурити власний народ. Саме про почуття палестинців йдеться у вірші:

Я плакав, поки не скінчились сльози,
Молився, поки не згасли свічки,
Кланявся, допоки коліна затерпли.
Я питав Мухаммада і Ісуса про тебе,
Єрусалиме, місто з духом пророків,
О найкоротший з шляхів між землею і небом,
Єрусалиме, о мінарет шаріату,
Дівчино, чиї руки опалені,
А очі – сумні.
Місто діви Марії,
Оазисе, повз який проходив Пророк.
Бруківка твоя у журбі
І сумують твої мінарети.
Єрусалиме, ти мов красуня у траурі.
Хто вдаряє у дзвони у храмі Гробу Господнього
Недільного ранку?
Хто дає іграшки дітям
Різдвяного вечора?
Єрусалиме, о місто скорботи,
Велика сльоза, що блукає під віями.
Хто захистить тебе від ворожості,
О перлино релігій?
Хто змиє кров з твоїх стін?
Хто порятує Євангеліє?
Хто боронити буде Коран?
Хто захистить Христа від убивць його?
Хто захистить людину?
Єрусалиме, місто моє.
Єрусалиме, кохання моє.
Завтра розквітнуть лимонні дерева,
Зрадіє зелене колосся, оливи.
Твої очі будуть сміятися.
Із чужини повернуться голуби
На твої священні дахи.
І діти гратимуть знову,
Зустрінеться батько і син
На пагорбах з квітів.
Місто моє,
Місто миру й оливи.

переклад ukranistani
Текст оригіналу

خبز وحشيش وقمر

خبز وحشيش وقمر

شعر نزار قباني

Хліб, гашиш і місяць

Коли місяць народжується на сході
І білі дахи забуваються в сні
В мерехтінні вогнів,
Народ покидає крамниці,
І групами йде зустрічати місяць
На верхівку гори, прихопивши з собою
Хліб, грамофон і наркотики.
Вони продають і купують фантазії
І помирають, як з’явиться місяць.

***

Що робить з моєю країною цей диск світла?
З землею пророків
Землею простих людей,
Що жують тютюн і торгують наркотиками.
Що такого робить з нами місяць,
Що ми втрачаємо всю звитягу
І тільки випрошуєм раю з небес
Для слабких і лінивих.
Вони перетворяться в трупи під місячним сяйвом
І будуть стукати в склепи пророків
В надії отримати рису, народити дітей…
Простягатимуть килими елегантні,
І куритимуть опіум, що зветься в нас «доля».
В моїй країні, країні простих людей…

***

Занепад і слабкість
Панують над нами, коли падає світло
На килими та тисячі кошиків,
На стакани із чаєм і наших дітей,
Що грають між пагорбів.
В моїй країні прості люди плачуть
Живучи у світлі місяця, якого не бачать.
В моїй країні люди живуть без очей.
Там плаче простий народ,
Молиться
І блудодіє,
Живучи в покорі,
Як і жили завжди.
І кличуть місяць:
«О місяць!
О неймовірне небесне тіло!»
І просять дощу з діамантів,
Гашишу і забуття
У забутого Бога мармуру,
Щоб приглушити мільйон почуттів.

***

За повного місяця східних ночей
Схід оголяє гріхи і тяготи.
Мільйони тих, хто бігає босим,
Хто вірить в четвірку дружин
І в судний день,
Мільйони тих, хто бачить хліб
Лише уві сні
Та живе у домівках,
Збудованих з кашлю,
Не знаючи, що таке медицина,
Падають трупами вдосвіта.
В моїй країні, де недоумки плачуть
І помирають в сльозах.
Коли підла флейта східних ночей
Співає про смерть, яку ми закликаємо
В моїй країні,
В країні простих людей,
Що жують довгі строфи старої поезії.
Таке споживання вбиває Схід,
Схід, що тільки знає жувати історію
З ледачими снами
І порожніми забобонами
Та шукати еталон героїзму
В Абу Зайді-ль-Гілялі.

переклад: ukranistani

Каббані українською

Каббані українською

Той самий вірш, продубльований українською. Про ненависть до гнилих плодів безталанної політики лідерів країн Леванту розказує один сирійський дипломат:

Не мандруй за арабським паспортом
Не мандруй до Європи
Сам знаєш, вона замала для всіх покидьків,
Підозрілих типів,
Пихатих півнів, нещасних своєю пихою,
Для заколених без убивці та крові.
Не мандруй до країни Аллаха.
Аллах не хоче бачитись з боягузом.

Не мандруй за арабським паспортом
Не чекай в аеропорті, мов щур у норі.
Тобі горить червоне світло.
Не розмовляй літературною арабською
“Мене звуть Маруан”.
Чи Аднан.
Чи Сахбан.
Для продавчині-білявки у “Херродсі”
Твоє ім’я – пустий звук.
Та історія твоя, пане,
Не більше як фікція.

Не хизуйся своїми великими предками
Перед Сюзан
Жанін
Та Колетт
Вони, як і інші французькі дівчата,
Не читали про Антару.
Ти виглядаєш кумедно вночі у Парижі.
Друже, повертайся в готель.
Не їдь на червоне світло.

Переклад: ukranistani aka Андрій Анісімов

History repeats itself

History repeats itself

The poem of interest, namely “لا تسافر بجواز عربي” (“Do not travel on an Arab passport”) is describing Nizar Qabbani‘s concern about the wave of immigration from Lebanon after the beginning of the Lebanese civil war in 1975. However, in 40 years, it looks like the Syrian poet is giving recommendations to Arab refugees in Europe:

Do not travel on Arab passport.
Don’t travel to Europe no more,
Europe is too small for every
Suspicious outcast,
Righteous cock,
Or a victim with neither a murder weapon
Nor a killer.
Don’t travel to the land of Allah,
He doesn’t want to meet with a coward.

Do not travel on Arab passport.
Don’t wait like a rat in airports,
The light is red.
Do not say in Classical Arabic:
“My name is Marwan”,
Or Adnan.
Or Sahban
To the blonde cashier at Harrods.
The name means nothing to her.
And your history, dear sir,
Is nothing but forgery.

Do not boast about your heroic ancestors
To Susan,
Jeanine,
or Colette,
Or another thousand of french girls.
They’ve never heard about Antarah.
Dear friend:
You look laughable at night in Paris,
Go back to your hotel,
Because the red light has lit.

Translation by Andrey Anisimov

P.S. It may not be visible, but in the beginning of his diplomatic career Qabbani (سقى الرحمن مثواه) preached the ideas of Arab nationalism. However, with strong help of Hafez al-Asad and Lebanese pseudo-democratic leaders, the poet understood that there is not much to love in terms of patriotism. So did the Syrian refugees.