Розкрито таємницю синіх ліхтарів!

Розкрито таємницю синіх ліхтарів!

Терміново з’явитися до навчальної частини! Нарешті оприлюднено докази існування в Єгипті таємної організації Синіх Ліхтарів та причетності до неї письменника Махмуда Теймура! На цьому фото можете побачити зібрання за участю Теймура та інших членів підпільної групи:

А, і ще послухайте аудіо, де розшифровуємо нормативний документ Синіх Ліхтарів, однойменну повість Теймура:

Лайк, репост і все таке! Можете навіть послухати!

Дякую за увагу,
А.Анісімов

Advertisements

Podcast. Ta’abbata Sharran

Здоров(а) будь!

Пропоную твоїй увазі новий випуск подкасту з арабської літератури, що його присвячено Тааббаті Шаррану. Цього разу у випуску: курси імідж-мейкінгу від професійного мисливця за привидами; експериментальна компаративістика feat. Лєрмонтов; а також встановлення світового рекорду зі згадування в межах одного подкасту словосполучення “самурайська етика”.

Якщо послухали і є питання, то пишіть сюди: hamasolit@yahoo.com

Приємного прослуховування!

Гієна і людина

Гієна і людина

За легендою, це вірші, що їх виголосив давньоарабський поет аш-Шанфара, перед тим як його було страчено:

Як умру, то не ховайте мене на могилі,
Таку гієну, як я, буде грішним ховати в могилу людини.

Залишіть мені голову, адже як жив я, до жив головою,
Та полиште її поряд з тілом, на цім перехресті.

Я би навіть тобі не порадив життя, що мене звеселяє:
В співрозовники мати лиш ніч, в побратими – лиш власні гріхи.

переклад ukranistani

Бліьше про аш-Шанфару: клік

Тиша

Тиша

Останній дощ приходить в тиші
У тиші сходить знов трава
І мед сходитиме у тиші
Тоді, коли настане час
Міняти варту поміж ночі,
Наповнить жаром доторки жіночі
Вино, що жалить мою шкіру в темноті,
Співаючи без жодного звучання.

Сааді Юсеф
переклад ukranistani

Гравець у нарди (частина 1)

Гравець у нарди (частина 1)

لاعب النرد

محمود درويش

Хто я, щоб сказати вам
Те, що хочу сказати?
Я не був каменюкою,
Що вода проточила обличчя у ній.
І не був очеретом,
Що вітер його продірявив,
І вийшла із нього сопілка.
Я просто граю у нарди.
Час від часу програ́ю і ви́граю.
Я точно як ви,
Чи трохи поменше, можливо…

Я народився біля колодязя
І трьох одиноких монахинь-дерев.
Народивсь без весільних процесій
І без повитухи.
Отримав ім’я несподівано
Й раптово приріс до сім’ї.
Унаслідував риси обличчя, ознаки,
Хвороби її:
По-перше, дефект у артеріях
Та підвищений тиск.
По-друге, сором звертатись до мами і тата,
Й до дерева – духу моєї бабусі.
По-третє, віру у те, що найкращі ліки від грипу –
Це гаряча чашка ромашки.
По-четверте, нудьгу від історії
Про солов’я і газель.
По-п’яте, сум у зимовії ночі.
По-шосте, грандіозне невміння співати.

Немає у мене ролей, не зіграних мною.
Адже я народився самцем несподівано,
Помічаючи раптом, що місяць,
Лимон цей блідий,
Загравав до дівчат, що не сплять.
І знаходження родинок
В потаємних місцях свого тіла
Мене не цікавило.

І могло таке буди,
Що мене б не було.
Бо мій батько міг би й не
Оженитись на матері.
Або я міг із сестрою померти
Після першого крику на світі,
Бо ми народились однієї години,
Та мама не знала, чи це я
Чи вона…

А якби ж то я був пташеням голубиним,
То могло би яйце розтрощитись,
До того як сам би пробив шкаралупу…

М. Дарвіш

переклад: ukranistani

P.S.
Круте відео з читкою вірша самим Дарвішем за посиланням: https://youtu.be/aehlMo644ZU

Жага до життя (1 частина)

Жага до життя (1 частина)

شوق

قطعة من قصيدة حسن توفيق

В наших очах – прихована жага.
Побоюємось ми її побачити
У нашому дзеркальному обличчі
І намагаємось завжди забути.
І утекти від неї… Але як?
Жага – у глибині сердець,
Та виявляється у сльозах суму часто
Чи у зітханні… Ах…
Що до тих пір триватиме,
Поки не переллється з губ у губи.
Це та жага, яку не афішують,
І тільки аура рядків це видає.
Чи не розтрощимось, розсіємось, коли повернем
Наш погляд у жаху на неї?
Чи будем ми налякано кричати,
Коли побачим в неї наші душі,
Приховані та добре замасковані
Поміж мурованих ущелин в глибині.
І повернемось на чужину,
Де є самотність лиш серед людей,
Що їх колись ми кликали: «кохані».
Але обличчям до обличчя – ми з жагою,
Коли раптово починаєм плавати
У доторках із рук, у поглядах очей,
У шепоті кохання поміж нами.

Хасан Тауфік

переклад ukranistani

Коли не відпускає божевілля

Коли не відпускає божевілля

شعر أدونيس

Я пильную за нею,
З підвіконня нового будинку,
Поміж цегли його, що не спить,
Та і я іще спати не хочу.
Немов зачарований хлопчик
Чаклункою, й вірить
Що наша історія – в персні у жінки у морі,
Русалоньки, що прийде, коли згасне
Вогонь, палаючий у пічці,
Й розтане ніч від її суму,
Попіл якого тліє у горнилі.
Я бачу цю історію на стягах чорних,
Вона іде, немов солдат розгромленого полку.
Я не писав про дати, бо живу
В теплі біля вогню,  у ніжності,
В зполум’янілій революції,
У чарах її пор іскристих,
Що створювали світ новий,
Де Батьківщина – блискавка у мороці
Давно минулого вже часу… .

переклад: ukranistani

art: Imranovi (CNN Arts section)