Актори. Частина 3

Актори. Частина 3

Поема “Актори” Нізара Каббані.
Частина 1 (укр) і Частина 2 (англ)

5

Коли ви звалите уже?
Вже дах театру обвалився вам на голови…
Коли ви звалите уже?
Вже люди в залі лають вас,
Плюють під ноги,
Бо ви перетворили Палестину
На курку, що несеться золотом для вас.
Бо ви перетворили Палестину
В сорочку, що знімають із мерця,
А потім виставляють на вітрину.
Благослови вас Бог!
В ваших руках кордони наші стали із паперу.
Прийміть нашу подяку знов і знов,
Прийміть подяку тисячу разів.
В ваших руках наша країна
Перетворилася у шльондру що усім дає.
Прийміть подяку нашу щиру,
Прийміть подяку 1000 разів.

6

Шестиденна війна завершилась,
І решта війн добігли до кінця.
У нас все добре. Все окей.
І справи – Слава Богу – дуже добре.
Вугілля на кальянах ще палає.
Столи, де граєм в кості, ще стоять.
І місяць в небі поміж хмар посіяно.
Його обличчя кругле досі дивиться на нас.
І долинає з раю спів Файруз:
“Ми повертаємось”
Ізраїль зняв із бідняка останню галабею.
“Ми повертаємось”
Ізраїль став на нашому порозі і стоїть.
“Ми повертаємось”
Ізраїль ліг поспати в наше ліжко
“Ми повертаємось”
Єдине, що ми можемо сказати:
“Ми повертаємось. До Бога.
Більше нікуди”.

переклад ukranistani

Advertisements

Не вибачайся

Не вибачайся

Не вибачайся за те, що зробив,
Кажу я собі по секрету.
Кажу як приватній особі.
Дивися у пам’ять,
Що мов на долоні:
Полуденна нудьга у дрімоті кота.
Гребінець, як у півня.
Аромат шавлії.
Матрас і подушки.
Залізні двері твоєї квартири.
Мухи навколо Сократа.
Хмари понад Платоном.
Дивани “Хамаси“.
Фотографія батька.
Му’ажам аль-Бульдан.
Шекспір.
Три брати.
Три сестри.
Твої друзі з дитинства.
Питання юрби та роззяв:
– Чи це він?
Суперечливі свідчення:
– Може і він. Та ніби-то.
Спитав я:
– Хто він такий?
І натовп промовчав.
Прошептав я до себе:
– Чи він – це той ти,
Що був мною?
Ти опустив свої очі додолу.
Юрба понеслася питати у матері,
Мають знати, чи справді я – він.
І я був готовий почути
Знайомий ізмалечку спів.
Та почув:
– Я – його мати.
Я його народила.
А виростив – вітер.
Не вибачайся ні перед ким,
Окрім матері.

Махмуд Дарвіш.
переклад ukranistani

Актори (початок)

Актори (початок)

“قطعة من “الممثلين

نزار قباني

1

З тих пір як в наше місто завезли ідеї,
Клішовані, немов підкови,
І заокруглені, немов підкови,
То може кожен боягуз підняти навмання рушницю
Та спопелити іншого.

З тих пір як наше місто повели ясиром
Прямісінько до пастки, як щурів,
Передовиці всіх газет – це некрологи,
Розвішані по стінах установ.
І помирає все навкруг.
І помирає все навкруг.
Вода й рослина. Колір, звук.
Дерева емігрують із коріння,
Та координати в паніці біжать самі від себе.
Й людині настає кінець.

2

З тих пір як в місто завезли слова,
Гашиш забороняє нам закони.
І роздуми стають подобою борделю,
Що в ньому содомія й опіумний чад,
Й закон дорогу простилає злочину.

З тих пір як завітали в наше місто люди,
Вони зійшлись в ватаги жаб сліпих,
Вони не повстають і не жаліються.
І плакати не плачуть, не співають
Та не живуть, але й не помирають.
Ліси палають, їх плоди, а разом з ними – діти-квіти.
Принижені права громадянина
До рівня прав кухонних тарганів.

переклад ukranistani

A famous Comedian

A famous Comedian

Poetry by F. Qaoud

If I were picked from the crowd
by a famous comedian
I’d startle him
By doing a somersault right on the stage.
With anger streaming from my eyes
Without a trace of smile.

And let the clown horse around and bluster,
Because the year when I was born,
Made me believe that all the laughter
Is nothing but a boisterous uproar.

translated by ukranistani

 

Зніміло чуття до чудес

Зніміло чуття до чудес

شعر فؤاد قاعود

Якби зірки приземлились і стали ходити по вулицям,
Та будинки навколо почали літати,
А жаби – пітніти зимою,
І погода у серпні стала суцільним дощем
І якби віслюки розмовляли всі фусхою,
Та мурахи б зросли понад розмір слонів,
То я би не став дивуватись
Із того, що сталось.
Бо я з того року народження,
Де зніміло чуття до чудес.

Ф. Кауд

переклад: ukranistani

Останній подих арабського світу

Останній подих арабського світу

أنا واحد من ملوك النهاية

محمود درويش

Я перший з останніх царів.
Сідлаю коня свого в зиму останню.
Я останній подих арабського світу.

Не окину я поглядом більше дахи, що прикрашені миртом.
Навколо себе не дивлюсь й не бачу очей,
Що дивились, як я
Передав  жіночу красу
В босих цяточках світла,
Слова висікаючи з мармуру.

Не дивлюся на місяць,
Щоб не бачити в білому світлі
Секрети Гранади,
Кожне їх тіло.

Не дивлюся у тінь,
Бо не хочу побачить я того,
Хто ім’я моє тягне на спині,
І біжить десь позаду.
Забери це ім’я ти у мене:
Продаю за срібняк з тополиного пуху.

Не палю за собою мости, бо
Пам’ятаю себе, що крокує землею.
А на цій Землі вже нема де ходити,
З тих пір як розтрощився час,
Друзка за друзкою.

Не кохаю нікого, натомість
Розмовляю з водою дзеркал,
Як з давніми друзями.
За умовами миру, що я підписав,
Кохання не зможе за мене вступитись.

Не залишилось в мене «тепер»,
Бо йду завше «завтра» обабіч «учора».

Ти пізнаєш Кастилію
За короною над мінаретами.
Я вже чую дзенькіт ключів
За дверима у вік золотий.
З-за них я гукаю тебе.

Чи закрию я двері у небо назавжди
Та випущу подих арабського світу останній?

М. Дарвіш

переклад: ukranistani

Black guillotine

Black guillotine

“قطعة من “الممثلون

نزار قباني

The actors by Nizar Qabbani (excerpt)

Ever since there is a rule of law in our city
The pirates anchor ships in our ports
While people hide themselves under their beds
Mortified by terror and depression.
Ever since the tears were shed in our city
Those heavy tears that eyelids cannot hold,
Around us everything falls down:
The sun, the stars, the mountains,
The valleys,  night and day,
the sea, the shore, the God, the man.

Ever since the helmets occupied the city
They act like Gods and
Issue orders to their slaves,
And make them satisfy all whims they have.
They squash, they grind, they kill and banish slaves
Who’re owned exclusively by them.

Ever since authority became a kind of prostitution
And our history is turned into a mopping rag,
Since then they change ideas oftentimes like shoes.

Ever since the wind blows solely by decree of Sultan
And grains of wheat in our fields
Don’t sprout if there is no decree.
And drops of water that we drink
Come only by decree of His,
Whole nation has become
A cattle fed in Sultan’s pen,
Our children choke to death in mothers’ wombs,
If they are not miscarried or aborted.
Since then black guillotine falls onto our squares
Disguised as sunlight.

Translated by ukranistani