Ліхтар у дверях Аллаха

Ліхтар у дверях Аллаха

Смерть і ліхтар

аль- Байяті

1

Твій крик – лісорубська сокира
В глибокому лісі із мови,
Що її не займали.
Він був королем легендарним,
що правив у царстві таємного розуму, У землях поганських,
Де музика й магія чорна,
І секс, революція й смерть.
Маска легенди з обличчям блідим
Стоїть за вікном його літнього замку.
Й ассирійські його колісниці виринають з-під спалених башт.
Твої крики – це голос пророка, що плаче в розвалинах стін
Де з ним поруч народ,
Побитий, ошуканий.

Ті крики – це червона блискавка,
Що запалила пристрастю серця домашніх господарок.
На дні забутого колодязя твої гукання
Були моїми, і видирався я на стіни
наземних міст,
Подорожуючи під снігом
В зв’язку тісному з смертю,
Де грає музика, любов вирує
І революція іде.
І Бог десь поруч.

2

Мова легенди
Живе в сокирі лісоруба
десь глибоко у лісі мови,
Що не займав її ніхто.
Чому ж пішов з життя король наш лісоруб?

3

Загинув осередок диких квітів
І світла пересохло джерело
У стін розвалинах латаття колісниці
Що воювала за Ассирію колись.

4

Коли ти кричиш – так само і я.
За що ми б’ємося на цих перегонах?
І моя доля перша – чи, може, твоя
В змаганнях, де приз – це утома.

5

Коли переді мною римлянин стояв,
То поруч з ним – його невиразна подоба.
Бувало так: схилявся я до самогубного меча,
Що схований лежав під снігом.
І після того як зайшла полярна зірка,
Позаду знаки зодіаку залишивши,
Чому утік із поля бою Сейф ад-Дауля?

6

І ось я, голий, як гола синя пустеля над нами.
Сумний, як циганський кінь.
Та вирує вогонь усередині.

7

Моя Батьківщина – вигнання.
Моє вигнання – це слова.

8

Моє буття – це фігура із мови,
Яку не займав ще ніхто.

9

Моя мова – ліхтар у дверях Аллаха.

10

Подорожую я під снігом,
Проводжу під землею я зв’язок
З самою смертю.

11

Гей ви, полярні дерева!
Гей, голос пророка, що плаче!
О, громе, що розриває застінки зернят у землі вогнем чудотворним!
Чому легендарний король-лісоруб
Залишив безглуздя лісне на поталу вогню?
Чому полишили поети траншеї?
Чому відступив Сейф ад-Дауля?..

А римляни стоять переді мною,
І їх подоби тінями стоять.
Шукаю я меча для самогубства,
Полярна зірка в небі мерехтить.
І я гукаю свою світлу мову,
Що у дверях в Аллаха все горить.
Моя життя кипить в мене в долоні
Ескізи слів стають немов живі,
Візьми нарешті свій вінок терновий,
Візьми закруглений мій меч,
Візьми верблюдицю похідну,
З мого волосся – краплі дощові.
І соняшник просій у борозні
Моїй, де ще живе дитинство,
Любов, книжки мої і смерть.
І голос мій залишиться палати
Понад дверима в рай,
Де досі Бог живе.

переклад ukranistani

На смерть морської пташини

На смерть морської пташини

Переклад вірша Жака Превера  Абдуль Вагаба аль-Баяті

عن موت طائر البحر

Крізь таємну призму часів,
У містах революцій ошуканих
Че Гевара закоханий на сторінках сумнівних книжок
Спочиває похований під
Паперовими квітами й снігом.
Сказала ворожка й сьорбнула кави так жадібно,
Що чашка упала на дно у колодязь покинутий.
Побачив я чайок у морі із рому,
Що звернуть і будуть летіти
До тропіка Рака.
Вперед до річок і долин.
У жовтій колонці газети
Де містяться телефони,
М’ясники замовляють плоть
Поетів-вигнанців.
Сказала ворожка, що час цей
Впаде у сумнівні книжки
І пусту філософію,
В охоронні агентства
І мертвих птахів.
Гайда малювати смерть птаха,
Що жив у далекому морі.
Над ліжком, де в тиші ночей
Довго чується плач заборони кохання.
У містах революцій ошуканих,
На білому морі, що в руках у поліції
Країн найвпливовіших,
Де оголошено розшук
Імен підозрілих коханців.
Тебе я побачив у Римі
Крізь таємну призму часів
У обіймах у іншого,
І пройшла ти повз мене.
Я плакав. І Поліція

Побачила мене у клубі «Чорний кіт»,
Де за вікном я п’яний плакав в самотині.
Переді мною за вікном
Зграї зі спалахів, що тягнуться
До інших вікон…
Отямився – й мене вже офіцер лупцює.
Вони знаходять у кармані фото
Її в аквамариновому одязі,
І дивиться вона на горизонт
В заплаканому світлі сутінок.
Світила ніч наступна у Мадриді,
Де все купують м’ясники
Плоть вигнаних з країн своїх поетів.
Тебе я бачив у борделі цього світу
Чи то в обіймах неба самого,
Чи то в обіймах інших знову,
Вночі пройшла повз мене ти.
Я плакав. І поліція
Зловила мене в котрий раз
У містах революцій ошуканих,
І я, божевільний, на допиті їм
Розповів лиш про тебе.

переклад ukranistani