هو هادئ

هو هادئ

Він спокійний.
Я теж.
Він сьорбає чай із лимоном,
Я сьорбаю каву.
Ось і різниця між нами.
На ньому, як на мені, широка смугаста сорочка.
Та я, як і він, роздивляюсь вечірню газету.
З-за неї він крадькома не стежить за мною.
З-за неї не стежу за ним крадькома.
Він спокійний.
Я теж.
Спитаю щось в офіціанта.
В офіціанта щось питає він.
Між нами пробігає чорна кішка,
І я торкаюсь чорного хутра, мов ночі.
І він торкається її хутра.
Я не кажу до нього:
«Сьогодні світлий і блакитний вечір, чи не так?»
І він мені не каже:
«Який же світлий і блакитний вечір зараз, правда?»
Як я не зазираю йому в очі,
То й він не дивиться на мене теж.
Ось лівою я ворухнув ногою.
Він правою ногою ворухнув.
Я наспівав мотив знайомий.
І він щось дуже схоже наспівав.

І думаю: чи він не дзеркало, в яке я бачу лиш себе?
Та зазираю йому в очі прямо,
Але мене він все ж не помічає.
Виходжу із кафе я. Поспішаю.
І думаю: «Можливо, він – убивця.
Чи, може, він лиш перехожий,
Що думав, що убивця це був я,
Й перелякався!
А я й перелякався разом з ним.

Махмуд Дарвіш
переклад ukranistani

Advertisements

Гравець у нарди (частина 1)

Гравець у нарди (частина 1)

لاعب النرد

محمود درويش

Хто я, щоб сказати вам
Те, що хочу сказати?
Я не був каменюкою,
Що вода проточила обличчя у ній.
І не був очеретом,
Що вітер його продірявив,
І вийшла із нього сопілка.
Я просто граю у нарди.
Час від часу програ́ю і ви́граю.
Я точно як ви,
Чи трохи поменше, можливо…

Я народився біля колодязя
І трьох одиноких монахинь-дерев.
Народивсь без весільних процесій
І без повитухи.
Отримав ім’я несподівано
Й раптово приріс до сім’ї.
Унаслідував риси обличчя, ознаки,
Хвороби її:
По-перше, дефект у артеріях
Та підвищений тиск.
По-друге, сором звертатись до мами і тата,
Й до дерева – духу моєї бабусі.
По-третє, віру у те, що найкращі ліки від грипу –
Це гаряча чашка ромашки.
По-четверте, нудьгу від історії
Про солов’я і газель.
По-п’яте, сум у зимовії ночі.
По-шосте, грандіозне невміння співати.

Немає у мене ролей, не зіграних мною.
Адже я народився самцем несподівано,
Помічаючи раптом, що місяць,
Лимон цей блідий,
Загравав до дівчат, що не сплять.
І знаходження родинок
В потаємних місцях свого тіла
Мене не цікавило.

І могло таке буди,
Що мене б не було.
Бо мій батько міг би й не
Оженитись на матері.
Або я міг із сестрою померти
Після першого крику на світі,
Бо ми народились однієї години,
Та мама не знала, чи це я
Чи вона…

А якби ж то я був пташеням голубиним,
То могло би яйце розтрощитись,
До того як сам би пробив шкаралупу…

М. Дарвіш

переклад: ukranistani

P.S.
Круте відео з читкою вірша самим Дарвішем за посиланням: https://youtu.be/aehlMo644ZU

Жага до життя (1 частина)

Жага до життя (1 частина)

شوق

قطعة من قصيدة حسن توفيق

В наших очах – прихована жага.
Побоюємось ми її побачити
У нашому дзеркальному обличчі
І намагаємось завжди забути.
І утекти від неї… Але як?
Жага – у глибині сердець,
Та виявляється у сльозах суму часто
Чи у зітханні… Ах…
Що до тих пір триватиме,
Поки не переллється з губ у губи.
Це та жага, яку не афішують,
І тільки аура рядків це видає.
Чи не розтрощимось, розсіємось, коли повернем
Наш погляд у жаху на неї?
Чи будем ми налякано кричати,
Коли побачим в неї наші душі,
Приховані та добре замасковані
Поміж мурованих ущелин в глибині.
І повернемось на чужину,
Де є самотність лиш серед людей,
Що їх колись ми кликали: «кохані».
Але обличчям до обличчя – ми з жагою,
Коли раптово починаєм плавати
У доторках із рук, у поглядах очей,
У шепоті кохання поміж нами.

Хасан Тауфік

переклад ukranistani

Актори (початок)

Актори (початок)

“قطعة من “الممثلين

نزار قباني

1

З тих пір як в наше місто завезли ідеї,
Клішовані, немов підкови,
І заокруглені, немов підкови,
То може кожен боягуз підняти навмання рушницю
Та спопелити іншого.

З тих пір як наше місто повели ясиром
Прямісінько до пастки, як щурів,
Передовиці всіх газет – це некрологи,
Розвішані по стінах установ.
І помирає все навкруг.
І помирає все навкруг.
Вода й рослина. Колір, звук.
Дерева емігрують із коріння,
Та координати в паніці біжать самі від себе.
Й людині настає кінець.

2

З тих пір як в місто завезли слова,
Гашиш забороняє нам закони.
І роздуми стають подобою борделю,
Що в ньому содомія й опіумний чад,
Й закон дорогу простилає злочину.

З тих пір як завітали в наше місто люди,
Вони зійшлись в ватаги жаб сліпих,
Вони не повстають і не жаліються.
І плакати не плачуть, не співають
Та не живуть, але й не помирають.
Ліси палають, їх плоди, а разом з ними – діти-квіти.
Принижені права громадянина
До рівня прав кухонних тарганів.

переклад ukranistani

Коли не відпускає божевілля

Коли не відпускає божевілля

شعر أدونيس

Я пильную за нею,
З підвіконня нового будинку,
Поміж цегли його, що не спить,
Та і я іще спати не хочу.
Немов зачарований хлопчик
Чаклункою, й вірить
Що наша історія – в персні у жінки у морі,
Русалоньки, що прийде, коли згасне
Вогонь, палаючий у пічці,
Й розтане ніч від її суму,
Попіл якого тліє у горнилі.
Я бачу цю історію на стягах чорних,
Вона іде, немов солдат розгромленого полку.
Я не писав про дати, бо живу
В теплі біля вогню,  у ніжності,
В зполум’янілій революції,
У чарах її пор іскристих,
Що створювали світ новий,
Де Батьківщина – блискавка у мороці
Давно минулого вже часу… .

переклад: ukranistani

art: Imranovi (CNN Arts section)

A famous Comedian

A famous Comedian

Poetry by F. Qaoud

If I were picked from the crowd
by a famous comedian
I’d startle him
By doing a somersault right on the stage.
With anger streaming from my eyes
Without a trace of smile.

And let the clown horse around and bluster,
Because the year when I was born,
Made me believe that all the laughter
Is nothing but a boisterous uproar.

translated by ukranistani