Тиша

Тиша

Останній дощ приходить в тиші
У тиші сходить знов трава
І мед сходитиме у тиші
Тоді, коли настане час
Міняти варту поміж ночі,
Наповнить жаром доторки жіночі
Вино, що жалить мою шкіру в темноті,
Співаючи без жодного звучання.

Сааді Юсеф
переклад ukranistani

Advertisements

Песимізм

Песимізм

تشاؤم

Коли ми вийшли на цю землю зі словами:
“Давайте будувати кращий світ”,
Тоді буття було найкращим.
Чи просто нам не дозволяло
Давати волю запитанням
І марити віддаленістю снів?
А зараз
Голубина пошта зачинилась, і новини
Про час убивства часу так і не дійшли.

Сааді Юсеф
سعدي يوسف

переклад ukranistani

Актори. Частина 3

Актори. Частина 3

Поема “Актори” Нізара Каббані.
Частина 1 (укр) і Частина 2 (англ)

5

Коли ви звалите уже?
Вже дах театру обвалився вам на голови…
Коли ви звалите уже?
Вже люди в залі лають вас,
Плюють під ноги,
Бо ви перетворили Палестину
На курку, що несеться золотом для вас.
Бо ви перетворили Палестину
В сорочку, що знімають із мерця,
А потім виставляють на вітрину.
Благослови вас Бог!
В ваших руках кордони наші стали із паперу.
Прийміть нашу подяку знов і знов,
Прийміть подяку тисячу разів.
В ваших руках наша країна
Перетворилася у шльондру що усім дає.
Прийміть подяку нашу щиру,
Прийміть подяку 1000 разів.

6

Шестиденна війна завершилась,
І решта війн добігли до кінця.
У нас все добре. Все окей.
І справи – Слава Богу – дуже добре.
Вугілля на кальянах ще палає.
Столи, де граєм в кості, ще стоять.
І місяць в небі поміж хмар посіяно.
Його обличчя кругле досі дивиться на нас.
І долинає з раю спів Файруз:
“Ми повертаємось”
Ізраїль зняв із бідняка останню галабею.
“Ми повертаємось”
Ізраїль став на нашому порозі і стоїть.
“Ми повертаємось”
Ізраїль ліг поспати в наше ліжко
“Ми повертаємось”
Єдине, що ми можемо сказати:
“Ми повертаємось. До Бога.
Більше нікуди”.

переклад ukranistani

Не вибачайся

Не вибачайся

Не вибачайся за те, що зробив,
Кажу я собі по секрету.
Кажу як приватній особі.
Дивися у пам’ять,
Що мов на долоні:
Полуденна нудьга у дрімоті кота.
Гребінець, як у півня.
Аромат шавлії.
Матрас і подушки.
Залізні двері твоєї квартири.
Мухи навколо Сократа.
Хмари понад Платоном.
Дивани “Хамаси“.
Фотографія батька.
Му’ажам аль-Бульдан.
Шекспір.
Три брати.
Три сестри.
Твої друзі з дитинства.
Питання юрби та роззяв:
– Чи це він?
Суперечливі свідчення:
– Може і він. Та ніби-то.
Спитав я:
– Хто він такий?
І натовп промовчав.
Прошептав я до себе:
– Чи він – це той ти,
Що був мною?
Ти опустив свої очі додолу.
Юрба понеслася питати у матері,
Мають знати, чи справді я – він.
І я був готовий почути
Знайомий ізмалечку спів.
Та почув:
– Я – його мати.
Я його народила.
А виростив – вітер.
Не вибачайся ні перед ким,
Окрім матері.

Махмуд Дарвіш.
переклад ukranistani

هو هادئ

هو هادئ

Він спокійний.
Я теж.
Він сьорбає чай із лимоном,
Я сьорбаю каву.
Ось і різниця між нами.
На ньому, як на мені, широка смугаста сорочка.
Та я, як і він, роздивляюсь вечірню газету.
З-за неї він крадькома не стежить за мною.
З-за неї не стежу за ним крадькома.
Він спокійний.
Я теж.
Спитаю щось в офіціанта.
В офіціанта щось питає він.
Між нами пробігає чорна кішка,
І я торкаюсь чорного хутра, мов ночі.
І він торкається її хутра.
Я не кажу до нього:
«Сьогодні світлий і блакитний вечір, чи не так?»
І він мені не каже:
«Який же світлий і блакитний вечір зараз, правда?»
Як я не зазираю йому в очі,
То й він не дивиться на мене теж.
Ось лівою я ворухнув ногою.
Він правою ногою ворухнув.
Я наспівав мотив знайомий.
І він щось дуже схоже наспівав.

І думаю: чи він не дзеркало, в яке я бачу лиш себе?
Та зазираю йому в очі прямо,
Але мене він все ж не помічає.
Виходжу із кафе я. Поспішаю.
І думаю: «Можливо, він – убивця.
Чи, може, він лиш перехожий,
Що думав, що убивця це був я,
Й перелякався!
А я й перелякався разом з ним.

Махмуд Дарвіш
переклад ukranistani

Гравець у нарди (частина 1)

Гравець у нарди (частина 1)

لاعب النرد

محمود درويش

Хто я, щоб сказати вам
Те, що хочу сказати?
Я не був каменюкою,
Що вода проточила обличчя у ній.
І не був очеретом,
Що вітер його продірявив,
І вийшла із нього сопілка.
Я просто граю у нарди.
Час від часу програ́ю і ви́граю.
Я точно як ви,
Чи трохи поменше, можливо…

Я народився біля колодязя
І трьох одиноких монахинь-дерев.
Народивсь без весільних процесій
І без повитухи.
Отримав ім’я несподівано
Й раптово приріс до сім’ї.
Унаслідував риси обличчя, ознаки,
Хвороби її:
По-перше, дефект у артеріях
Та підвищений тиск.
По-друге, сором звертатись до мами і тата,
Й до дерева – духу моєї бабусі.
По-третє, віру у те, що найкращі ліки від грипу –
Це гаряча чашка ромашки.
По-четверте, нудьгу від історії
Про солов’я і газель.
По-п’яте, сум у зимовії ночі.
По-шосте, грандіозне невміння співати.

Немає у мене ролей, не зіграних мною.
Адже я народився самцем несподівано,
Помічаючи раптом, що місяць,
Лимон цей блідий,
Загравав до дівчат, що не сплять.
І знаходження родинок
В потаємних місцях свого тіла
Мене не цікавило.

І могло таке буди,
Що мене б не було.
Бо мій батько міг би й не
Оженитись на матері.
Або я міг із сестрою померти
Після першого крику на світі,
Бо ми народились однієї години,
Та мама не знала, чи це я
Чи вона…

А якби ж то я був пташеням голубиним,
То могло би яйце розтрощитись,
До того як сам би пробив шкаралупу…

М. Дарвіш

переклад: ukranistani

P.S.
Круте відео з читкою вірша самим Дарвішем за посиланням: https://youtu.be/aehlMo644ZU

Жага до життя (1 частина)

Жага до життя (1 частина)

شوق

قطعة من قصيدة حسن توفيق

В наших очах – прихована жага.
Побоюємось ми її побачити
У нашому дзеркальному обличчі
І намагаємось завжди забути.
І утекти від неї… Але як?
Жага – у глибині сердець,
Та виявляється у сльозах суму часто
Чи у зітханні… Ах…
Що до тих пір триватиме,
Поки не переллється з губ у губи.
Це та жага, яку не афішують,
І тільки аура рядків це видає.
Чи не розтрощимось, розсіємось, коли повернем
Наш погляд у жаху на неї?
Чи будем ми налякано кричати,
Коли побачим в неї наші душі,
Приховані та добре замасковані
Поміж мурованих ущелин в глибині.
І повернемось на чужину,
Де є самотність лиш серед людей,
Що їх колись ми кликали: «кохані».
Але обличчям до обличчя – ми з жагою,
Коли раптово починаєм плавати
У доторках із рук, у поглядах очей,
У шепоті кохання поміж нами.

Хасан Тауфік

переклад ukranistani