Жага до життя (1 частина)

Жага до життя (1 частина)

شوق

قطعة من قصيدة حسن توفيق

В наших очах – прихована жага.
Побоюємось ми її побачити
У нашому дзеркальному обличчі
І намагаємось завжди забути.
І утекти від неї… Але як?
Жага – у глибині сердець,
Та виявляється у сльозах суму часто
Чи у зітханні… Ах…
Що до тих пір триватиме,
Поки не переллється з губ у губи.
Це та жага, яку не афішують,
І тільки аура рядків це видає.
Чи не розтрощимось, розсіємось, коли повернем
Наш погляд у жаху на неї?
Чи будем ми налякано кричати,
Коли побачим в неї наші душі,
Приховані та добре замасковані
Поміж мурованих ущелин в глибині.
І повернемось на чужину,
Де є самотність лиш серед людей,
Що їх колись ми кликали: «кохані».
Але обличчям до обличчя – ми з жагою,
Коли раптово починаєм плавати
У доторках із рук, у поглядах очей,
У шепоті кохання поміж нами.

Хасан Тауфік

переклад ukranistani

Актори (початок)

Актори (початок)

“قطعة من “الممثلين

نزار قباني

1

З тих пір як в наше місто завезли ідеї,
Клішовані, немов підкови,
І заокруглені, немов підкови,
То може кожен боягуз підняти навмання рушницю
Та спопелити іншого.

З тих пір як наше місто повели ясиром
Прямісінько до пастки, як щурів,
Передовиці всіх газет – це некрологи,
Розвішані по стінах установ.
І помирає все навкруг.
І помирає все навкруг.
Вода й рослина. Колір, звук.
Дерева емігрують із коріння,
Та координати в паніці біжать самі від себе.
Й людині настає кінець.

2

З тих пір як в місто завезли слова,
Гашиш забороняє нам закони.
І роздуми стають подобою борделю,
Що в ньому содомія й опіумний чад,
Й закон дорогу простилає злочину.

З тих пір як завітали в наше місто люди,
Вони зійшлись в ватаги жаб сліпих,
Вони не повстають і не жаліються.
І плакати не плачуть, не співають
Та не живуть, але й не помирають.
Ліси палають, їх плоди, а разом з ними – діти-квіти.
Принижені права громадянина
До рівня прав кухонних тарганів.

переклад ukranistani

Коли не відпускає божевілля

Коли не відпускає божевілля

شعر أدونيس

Я пильную за нею,
З підвіконня нового будинку,
Поміж цегли його, що не спить,
Та і я іще спати не хочу.
Немов зачарований хлопчик
Чаклункою, й вірить
Що наша історія – в персні у жінки у морі,
Русалоньки, що прийде, коли згасне
Вогонь, палаючий у пічці,
Й розтане ніч від її суму,
Попіл якого тліє у горнилі.
Я бачу цю історію на стягах чорних,
Вона іде, немов солдат розгромленого полку.
Я не писав про дати, бо живу
В теплі біля вогню,  у ніжності,
В зполум’янілій революції,
У чарах її пор іскристих,
Що створювали світ новий,
Де Батьківщина – блискавка у мороці
Давно минулого вже часу… .

переклад: ukranistani

art: Imranovi (CNN Arts section)

A famous Comedian

A famous Comedian

Poetry by F. Qaoud

If I were picked from the crowd
by a famous comedian
I’d startle him
By doing a somersault right on the stage.
With anger streaming from my eyes
Without a trace of smile.

And let the clown horse around and bluster,
Because the year when I was born,
Made me believe that all the laughter
Is nothing but a boisterous uproar.

translated by ukranistani