شعر محمود درويش

Щоб описати цвіт мигдалю,
Ні енциклопедія квітів, ні словник не стане в нагоді…
Слова сховаються від красномовного зашморгу,
Бо красномовство ранить зміст
І вихваляє поранення,
Як чоловік навіює жінці її почуття.
Як променіє цвіт мигдалю в моїй мові,
Коли я лише тінь?
Він прозорий, як смішливе дзюрчання води на гілках,
В сором’язливій росі.
Він легкий, як білява музична фраза.
Він слабкий, немов швидкоплинна думка, що проходить крізь пальці,
І даремно писати про неї,
Та пишемо.
Він густий, немов бейт поезії,
Що його не записано буквами.
Щоб описати цвіт мигдалю,
Мені потрібен візит в підсвідомість,
Де побачу привітні слова, що звисають з дерев.
Як це назвати,
Ліричне «ніщо» в небутті?
Слід здолати словесне тяжіння
Та пройнятися легкістю фраз,
Стати привидом, говорючим пошепки,
Стати словами, що зроблять із мене
Тільки білу прозорість.
Ні рідного краю в словах, ні вигнання,
Тільки пристрасть до білого цвіту квіток мигдалю.
І ні снігу там, ні бавовни,
Тільки те, що вище імен і речей.
Якби тільки міг описати поет
Цвіт мигдалю у одному з віршів,
То одразу із гір зійшов би туман,
І зібрався б народ, і сказав:
Це він,
Новий текст державного гімну!

переклад ukranistani

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s