شعر محمود درويش

Ніщо мене не дивує


Промовив мандрівник в автобусі:
«Ніщо мене не дивує. Ні радіо,
Ні ранкова газета, ні фортеця на скелі.
Хочеться плакати».
Водій відповів: «Почекай до своєї зупинки
І плач там один скільки схочеш».
Промовила пані: «Я теж.
І мене ніщо не дивує.
Показала я синові власну могилу,
Де він і заснув замість мене».
Студент підхопив: «І я.
І мене ніщо не захоплює.
Я вчив археологію, але не
Можу знайти свою сутність
В камінні. Чи я справді я?»
Продовжив військовий: «Так, і мене
Ніщо не дивує. Я завжди тримаю
В облозі привида, в якого я сам
У облозі».
Сказав водій роздратовано:
«Наступна зупинка – кінцева.
Готуйтесь зійти».
І всі закричали: «Ми хочемо те, що далі зупинки.
Поїіхали далі!»
А я відповів: «Зупини на останній. Я як вони,
Мене теж ніщо не здивує, та втомився вже
Від мандрівки».

Translated by ukranistani

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s